Poezio
piece of old paper
Esperanto Angla Germana
bonveniga paĝo Manfredo † listo de la poemoj listo de la tradukaĵoj listo de poetoj Poezio en nombroj registri
 eksporti for presado: vertikala formato (PDF) kverformato (PDF) | montru ĉiujn eksport-formatojn
verkinto  [voknomo] titolo lingvo publikigo identiga kodo lasta modifo aspekto
Тарас Шевченко * Думи мої, думи мої ukraina Arg-2257-1116 2015-01-23 19:40 Manfred nur tiun forigu
Konstantin Gusev Pensoj miaj, pensoj miaj Esperanto Arg-2259-1116 2015-01-24 23:20 Manfred nur tiun forigu

Тарас Шевченко,
Pensoj miaj, pensoj miaj

 

Тарас Шевченко,
Думи мої, думи мої

 
tradukita de Konstantin Gusev    
 
Pensoj miaj, pensoj miaj,   Думи мої, думи мої,
Ve kun tiaj, vere!   Лихо мені з вами!
Kial vi en sombraj vicoj   Нащо стали на папері
Staras surpapere?   Сумними рядами?..
Kiel vento vin ne blovis   Чом вас вітер не розвіяв
Polve en la stepon,   В степу, як пилину?
Ne fordormis la malĝojo   Чом вас лихо не приспало,
Kiel panjo bebon?   Як свою дитину?..
 
...............................   Бо вас лихо на світ на сміх породило,
...............................   Поливали сльози... Чом не затопили,
...............................   Не винесли в море, не розмили в полі?
...............................   Не питали б люди, що в мене болить,
...............................   Не питали б, за що проклинаю долю,
...............................   Чого нужу світом? «Нічого робить», —
...............................   Не сказали б на сміх...
 
...............................   Квіти мої, діти!
...............................   Нащо вас кохав я, нащо доглядав?
...............................   Чи заплаче серце одно на всім світі,
...............................   Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
 
...............................   Може, найдеться дівоче
...............................   Серце, карі очі,
...............................   Що заплачуть на сі думи —
...............................   Я більше не хочу...
...............................   Одну сльозу з очей карих —
...............................   І... пан над панами!..
...............................   Думи мої, думи мої!
...............................   Лихо мені з вами!
 
...............................   За карії оченята,
...............................   За чорнії брови
...............................   Сере рвалося, сміялось,
...............................   Виливало мову, /125/
...............................   Виливало, як уміло,
...............................   За темнії ночі,
...............................   За вишневий сад зелений,
...............................   За ласки дівочі...
...............................   За степи та за могили,
...............................   Що на Україні,
 
...............................   Серце мліло, не хотіло
...............................   Співать на чужині...
...............................   Не хотілось в снігу, в лісі,
...............................   Козацьку громаду
...............................   З булавами, з бунчугами
...............................   Збирать на пораду...
...............................   Нехай душі козацькії
...............................   В Украйні витають —
...............................   Там широко, там весело
...............................   Од краю до краю...
...............................   Як та воля, що минулась,
 
...............................   Дніпр широкий — море,
...............................   Степ і степ, ревуть пороги,
...............................   І могили — гори.
...............................   Там родилась, гарцювала
...............................   Козацькая воля;
...............................   Там шляхтою, татарами
...............................   Засівала поле,
...............................   Засівала трупом поле,
...............................   Поки не остило...
...............................   Лягла спочить... А тим часом
...............................   Виросла могила,
...............................   А над нею орел чорний
...............................   Сторожем літає,
...............................   І про неї добрим людям
...............................   Кобзарі співають,
...............................   Все співають, як діялось,
...............................   Сліпі небораки,
 
...............................   Бо дотепні... А я... А я
...............................   Тілько вмію плакать,
...............................   Тілько сльози за Украйну...
...............................   А слова — немає...
...............................   А за лихо... Та цур йому!
...............................   Хто його не знає!..
...............................   А надто той, що дивиться
...............................   На людей душою —
...............................   Пекло йому на сім світі,
...............................   А на тім... /126/
...............................   Журбою
...............................   Не накличу собі долі,
...............................   Коли так не маю.
...............................   Нехай злидні живуть три дні —
...............................   Я їх заховаю,
...............................   Заховаю змію люту
...............................   Коло свого серця,
...............................   Щоб вороги не бачили,
...............................   Як лихо сміється...
...............................   Нехай думка, як той ворон,
...............................   Літає та кряче,
...............................   А серденько соловейком
...............................   Щебече та плаче
...............................   Нишком — люди не побачуть,
...............................   То й не засміються...
...............................   Не втирайте ж мої сльози,
...............................   Нехай собі ллються,
...............................   Чуже поле поливають
...............................   Щодня і щоночі,
...............................   Поки, поки... не засиплють
...............................   Чужим піском очі...
...............................   Отаке-то... А що робить?
...............................   Журба не поможе.
...............................   Хто ж сироті завидує —
...............................   Карай того, Боже!
 
Pensoj miaj, pensoj miaj,   Думи мої, думи мої,
Filoj, floroj lastaj,   Квіти мої, діти!
Mi vin gardis, mi vin vartis   Виростав вас, доглядав вас —
En la kampoj vataj.   Де ж мені вас діти?..
Iru, filoj miaj, hejmen   В Україну ідіть, діти!
Al Ukrainio,   В нашу Україну,
Sed mi orfe en fremdujo   Попідтинню, сиротами,
Velkos je nenio.   А я тут загину.
Hejme trovos vi amikajn   Там найдете щире серце
Vortojn, bonan koron,   І слово ласкаве,
Tie fine trovos veron   Там найдете щиру правду,
Kaj eĉ, eble, gloron ...   А ще, може, й славу...
 
Do, karesu, mia kara   Привітай же, моя ненько!
Tero Ukraina,   Моя Україно!
Miajn filojn senprudentajn   Моїх діток нерозумних,
Per la man' patrina!   Як свою дитину.
 
Traduko de la ukraina poemo "Думи
мої, думи мої" de Тарас
Шевченко en Esperanton de Konstantin
Gusev (†1980-11-09).

Vidu ankaŭ:
http://homes.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/468/Dumy-moi-comparison.pdf.
La melodio estas aŭdebla en
https://www.youtube.com/watch?v=NYECX8BR6nQ.
 
 
   
 
   
 
   
 
    Verkinto de tiu ĉi ukraina poemo estas
Тарас Шевченко.

La poemo troviĝas en
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev115.htm.