Poezio
piece of old paper
Esperanto Angla Germana
bonveniga paĝo listo de la poemoj listo de la tradukaĵoj listo de poetoj Poezio en nombroj registri
 eksporti for presado: vertikala formato (PDF) kverformato (PDF) | montru ĉiujn eksport-formatojn
verkinto  [voknomo] titolo lingvo publikigo identiga kodo lasta modifo aspekto
Konstantin Gusev Pensoj miaj, pensoj miaj Esperanto Arg-2259-1116 2015-01-24 23:20 Manfred nur tiun forigu
Тарас Шевченко * Думи мої, думи мої ukraina Arg-2257-1116 2015-01-23 19:40 Manfred nur tiun forigu

Тарас Шевченко,
Думи мої, думи мої

 

Тарас Шевченко,
Pensoj miaj, pensoj miaj

 
    tradukita de Konstantin Gusev
 
Думи мої, думи мої,   Pensoj miaj, pensoj miaj,
Лихо мені з вами!   Ve kun tiaj, vere!
Нащо стали на папері   Kial vi en sombraj vicoj
Сумними рядами?..   Staras surpapere?
Чом вас вітер не розвіяв   Kiel vento vin ne blovis
В степу, як пилину?   Polve en la stepon,
Чом вас лихо не приспало,   Ne fordormis la malĝojo
Як свою дитину?..   Kiel panjo bebon?
 
Бо вас лихо на світ на сміх породило,   ...............................
Поливали сльози... Чом не затопили,   ...............................
Не винесли в море, не розмили в полі?   ...............................
Не питали б люди, що в мене болить,   ...............................
Не питали б, за що проклинаю долю,   ...............................
Чого нужу світом? «Нічого робить», —   ...............................
Не сказали б на сміх...   ...............................
 
Квіти мої, діти!   ...............................
Нащо вас кохав я, нащо доглядав?   ...............................
Чи заплаче серце одно на всім світі,   ...............................
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...   ...............................
 
Може, найдеться дівоче   ...............................
Серце, карі очі,   ...............................
Що заплачуть на сі думи —   ...............................
Я більше не хочу...   ...............................
Одну сльозу з очей карих —   ...............................
І... пан над панами!..   ...............................
Думи мої, думи мої!   ...............................
Лихо мені з вами!   ...............................
 
За карії оченята,   ...............................
За чорнії брови   ...............................
Сере рвалося, сміялось,   ...............................
Виливало мову, /125/   ...............................
Виливало, як уміло,   ...............................
За темнії ночі,   ...............................
За вишневий сад зелений,   ...............................
За ласки дівочі...   ...............................
За степи та за могили,   ...............................
Що на Україні,   ...............................
 
Серце мліло, не хотіло   ...............................
Співать на чужині...   ...............................
Не хотілось в снігу, в лісі,   ...............................
Козацьку громаду   ...............................
З булавами, з бунчугами   ...............................
Збирать на пораду...   ...............................
Нехай душі козацькії   ...............................
В Украйні витають —   ...............................
Там широко, там весело   ...............................
Од краю до краю...   ...............................
Як та воля, що минулась,   ...............................
 
Дніпр широкий — море,   ...............................
Степ і степ, ревуть пороги,   ...............................
І могили — гори.   ...............................
Там родилась, гарцювала   ...............................
Козацькая воля;   ...............................
Там шляхтою, татарами   ...............................
Засівала поле,   ...............................
Засівала трупом поле,   ...............................
Поки не остило...   ...............................
Лягла спочить... А тим часом   ...............................
Виросла могила,   ...............................
А над нею орел чорний   ...............................
Сторожем літає,   ...............................
І про неї добрим людям   ...............................
Кобзарі співають,   ...............................
Все співають, як діялось,   ...............................
Сліпі небораки,   ...............................
 
Бо дотепні... А я... А я   ...............................
Тілько вмію плакать,   ...............................
Тілько сльози за Украйну...   ...............................
А слова — немає...   ...............................
А за лихо... Та цур йому!   ...............................
Хто його не знає!..   ...............................
А надто той, що дивиться   ...............................
На людей душою —   ...............................
Пекло йому на сім світі,   ...............................
А на тім... /126/   ...............................
Журбою   ...............................
Не накличу собі долі,   ...............................
Коли так не маю.   ...............................
Нехай злидні живуть три дні —   ...............................
Я їх заховаю,   ...............................
Заховаю змію люту   ...............................
Коло свого серця,   ...............................
Щоб вороги не бачили,   ...............................
Як лихо сміється...   ...............................
Нехай думка, як той ворон,   ...............................
Літає та кряче,   ...............................
А серденько соловейком   ...............................
Щебече та плаче   ...............................
Нишком — люди не побачуть,   ...............................
То й не засміються...   ...............................
Не втирайте ж мої сльози,   ...............................
Нехай собі ллються,   ...............................
Чуже поле поливають   ...............................
Щодня і щоночі,   ...............................
Поки, поки... не засиплють   ...............................
Чужим піском очі...   ...............................
Отаке-то... А що робить?   ...............................
Журба не поможе.   ...............................
Хто ж сироті завидує —   ...............................
Карай того, Боже!   ...............................
 
Думи мої, думи мої,   Pensoj miaj, pensoj miaj,
Квіти мої, діти!   Filoj, floroj lastaj,
Виростав вас, доглядав вас —   Mi vin gardis, mi vin vartis
Де ж мені вас діти?..   En la kampoj vataj.
В Україну ідіть, діти!   Iru, filoj miaj, hejmen
В нашу Україну,   Al Ukrainio,
Попідтинню, сиротами,   Sed mi orfe en fremdujo
А я тут загину.   Velkos je nenio.
Там найдете щире серце   Hejme trovos vi amikajn
І слово ласкаве,   Vortojn, bonan koron,
Там найдете щиру правду,   Tie fine trovos veron
А ще, може, й славу...   Kaj eĉ, eble, gloron ...
 
Привітай же, моя ненько!   Do, karesu, mia kara
Моя Україно!   Tero Ukraina,
Моїх діток нерозумних,   Miajn filojn senprudentajn
Як свою дитину.   Per la man' patrina!
 
  Traduko de la ukraina poemo "Думи
мої, думи мої" de Тарас
Шевченко en Esperanton de Konstantin
Gusev (†1980-11-09).

Vidu ankaŭ:
http://homes.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/468/Dumy-moi-comparison.pdf.
La melodio estas aŭdebla en
https://www.youtube.com/watch?v=NYECX8BR6nQ.
 
   
 
   
 
   
 
Verkinto de tiu ĉi ukraina poemo estas
Тарас Шевченко.

La poemo troviĝas en
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev115.htm.